Аналіз трагедії “Сава Чалий” буде корисний десятикласникам, які цікавляться літературою для додаткового читання. Цей твір допоможе вам краще осягнути особливості творчості Івана Карпенка-Карого як драматурга, одного із корифеїв українського театру.
А наш аналіз не дасть вам пропустити важливих деталей, які є в драмі. Тому читайте і запам’ятовуйте!
Рік видання – 1838
Літературний рід – драма
Жанр – історична трагедія
Тема – відтворення на тлі історичних подій зрадництва інтересам рідного народу.
Ідея – засудження зради ідеалам рідного народу у боротьбі за своє визволення.
Головні герої:
- Сава Чалий
- Гнат Голий
- Ян Шмигельський
- Зося Курчинська
- Потоцький.
Всього у творі 27 персонажів: 17 із них представники народних мас.
Проблематика твору:
- народ і історія;
- ватажок і народ;
- героїзм і зрада;
- кохання і громадянський обов’язок;
- моральні цінності людини.
Композиція
Твір складається з 5 дій і 7 картин, які поділяються на яви. Тривалість дії – 7 років.
1 – життя після придушення польською шляхтою народного повстання під керівництвом Верлана (1734);
2 – зрада Сави (1736);
3 – боротьба Чалого проти гайдамаків (1736 – 1741);
4 – смертна кара (1741).
Експозиція — розповіді селян і гайдамаків про безчинства польської шляхти, про зростання податей, про наругу і жорстокість.
Зав’язка — підготовка до повстання проти поляків.
Розвиток дії – перехід Сави Чалого на бік Потоцького, дружба зі Шмигельським, напади на гайдамаків-повстанців, одруження із Зосею.
Кульмінація – наростання народного гніву, помсти кривдникам.
Розв’язка – убивство Сави Гнатом Голим та його побратимами.
Активне пробудження національної свідомості створювало нову соціально-політичну ситуацію в Україні, що вело до невпинних змін у суспільстві, де доля народу визначала й доля народу визначала й долю окремих особистостей.
Саме це і зумовило появу трагедії “Сава Чалий” І.Карпенка-Карого, де на одному епізоді з історії драматург зумів поставити і розв’язати ряд важливих питань, які здавна хвилювали український народ і не втратили свого значення в кінці ХІХ століття, коли в історичній літературі склалися вже певні тенденції у висвітленні гайдамаччини. Характер цього висвітлення був зумовлений боротьбою різних напрямків і в історіографії, і в літературі.
Конфлікт трагедії становить наскрізний стрижень усієї дії, основу зіткнення і розвитку її характерів, є відбиттям основного соціального протиріччя зображуваної епохи – між повсталим народом і його гнобителями – польською шляхтою.
Сава Чалий – психологічно складна постать. Суб’єктивно він ненавидить феодальну політичну систему і разом з тим, виражаючи обмеженість світогляду певних селянських прошарків, не знаходить виходу зі становища, яке склалося, йде на компроміс з панами. Виступаючи проти народу, щоб “захистити народ”, “герой трагедії неминуче стає найжорстокішим ворогом тих, за кого він прагне віддати своє життя”.
Логічно міркуючи, Сава Чалий як гайдамака, мусив би підкоритися волі своїх товаришів. Та суспільне життя в кожному конкретному вияві має свою логіку, яка випливає із сутності конкретних обставин. У цьому випадку обставини такі, що Сава протиставляє себе масам:
“Чи мені сидіти на човні, – говорить він, – щоб разом з другимивтопитись, а чи боротись з хвилею і власними руками достатись до берега другого”.
Для Чалого це вирішене питання. “Боротись ! Боротись!” – ось його пристрасть, головне бажання, яке не дає йому спокою.
“Коли стерно із рук моїх однято і другому оддано, – каже він, – і бачу я, що човен повернуть на неминучу гибель, – я кину свій човен і випливу на другий берег сам!”
У цій фразі відбита ідейна сутність характеру трагічного героя, втілена вся його трагедія.
“Один раз протиставивши себе народові, керівники народного руху подібні до Сави Чалого, з титанів перетворюються на геростратиків, ладних згубити цілий народ, навіть цілий світ, аби задовольнити своє самолюбство”.
Саме такого змісту набуває дія Сави Чалого.
Ціною неймовірних зусиль він створював разом зі своїми товаришами армію народних месників. І тепер, піддавшись егоїстичному почуттю, вирішує:
“Через два дні зруйную найстрашніший кіш свій, що в Чорнім лісі сам я заснував…”